Болгарія

Попри свої зобов’язання щодо вступу до ЄС, ця європейська країна не поспішає переходити на єдину валюту і замість цього використовує болгарський лев. Основна причина полягає в тому, що Болгарія стурбована можливими негативними наслідками для своєї економіки та цінової стабільності, які можуть виникнути при введенні євро. У результаті лев залишається в обігу, забезпечуючи державі фінансову незалежність і контроль над внутрішніми економічними процесами.

Чехія

Ця європейська країна також не поспішає переходити на євро і використовує як основну валюту чеську крону. Основною причиною є прагнення зберегти контроль над грошово-кредитною політикою та уникнути можливих економічних ризиків, пов’язаних із запровадженням нової валюти. Чехія побоюється, що перехід на євро може призвести до підвищення цін і нестабільності на внутрішньому ринку. Крім того, країна наголошує на важливості економічного зростання та стабільності перед ухваленням такого важливого рішення.

Данія

Попри своє членство в Європейському Союзі, ця країна вирішила залишитися поза єврозоною, бажаючи зберегти економічну незалежність і свою національну валюту – данську крону. Уряд Данії неодноразово заявляв, що побоюється, що перехід на євро може негативно вплинути на фінансову стабільність країни та контроль над грошовою політикою. Крім того, у країні існує сильна прив’язаність до історичних традицій, тому данці не поспішають замінювати крону на єдину європейську валюту.

Угорщина

Попри прагнення до економічної інтеграції з ЄС, Угорщина також поки не перейшла на євро і використовує як основну валюту форинт. Це рішення продиктоване як економічними, так і політичними міркуваннями. Угорщина прагне зберегти контроль над своєю грошовою політикою, щоб уникнути можливих економічних потрясінь та інфляційних ризиків, які можуть виникнути під час введення євро. Крім того, політична та суспільна підтримка євро в країні залишається обмеженою, що також впливає на рішення про його запровадження.

Польща

Попри членство в ЄС, Польща також не використовує євро як основну валюту. Тут в обігу перебуває польський злотий. Причиною цього є бажання Польщі зберегти контроль над грошово-кредитною політикою та занепокоєння можливими економічними ризиками. Польський уряд неодноразово вказував на необхідність забезпечення макроекономічної стабільності та повного виконання критеріїв конвергенції перед запровадженням єдиної європейської валюти.

Румунія

У цій європейській країні як основну валюту досі використовують румунський лей, хоча уряд неодноразово сигналізував про свій намір у майбутньому приєднатися до єврозони. Основні причини затримки пов’язані з необхідністю досягнення вищих економічних стандартів і критеріїв конвергенції, встановлених ЄС. Румунська влада наголошує, що для початку потрібно забезпечити стійке економічне зростання та фінансову стабільність.

Швеція

Ця країна також залишається поза єврозоною, хоча і є членом Європейського Союзу. З цієї причини у Швеції досі в обігу шведська крона. Уряд вирішив не переходити на євро передусім через бажання зберегти незалежність своєї грошово-кредитної політики. Центральний банк неодноразово наголошував, що крона дає змогу краще управляти економічними коливаннями та підтримувати фінансову стабільність. Референдум 2003 року, на якому більшість шведів висловилася проти запровадження євро, також відіграв значну роль у цьому рішенні.